Фильм В конце концов добравшись до моря (2022) смотреть онлайн
- Онлайн просмотр
- Скачать
В центре внимания зрителей этого фильма окажутся две молодые девушки Сумирэ Уцуки (Минами Хамабэ) и Мана Котани (Юкино Кисии). В 2011 году Сумирэ погибла во время катастрофического землетрясения и цунами Тохоку, которое унесло жизни более 3-х тысяч человек. Спустя годы Мана всё ещё не может смириться со смертью своей лучшей подруги. Сейчас она живёт в Токио, где работает официанткой в роскошном клубе. Глазами Маны мы прослеживает 12 лет её жизни после ухода Сумирэ, а также их совместную жизнь, и узнаем моменты, которые ознаменовали их дружбу.
Следует сказать, что Сумирэ и Мана совершенно разные личности: первая более робкая и застенчивая, вторая – энергичная и свободолюбивая. Так, во время прогулки Сумирэ утверждает, что может легко потеряться на природе, а не сразу заново найдёт для себя выход, в отличие от Маны, которая легко запоминает новую местность и ориентируется без компаса. Интересно, что история Маны и Сумирэ начинается с момента их встречи до исчезновения последней во время путешествия по побережью Тохоку в день катастрофы, но даже после этого их история продолжается, потому что Мана трепетно бережёт память о своей подруге.
Их глубокая и непосредственная связь установилась ещё до того, как Мана и Сумирэ стали подругами. Отношения между девушками предполагали возможную любовь, выходящую за рамки дружбы, но это чувство постоянно подавлялось, так как было неприемлемым для японского общества. Естественной была только ревность, как это часто бывает между людьми, которые давно знают друг друга. Основная проблема для Маны состоит в том, что тело Сумирэ так и не было обнаружено, это оставило её в подвешенном состоянии, и сейчас она не может оставить прошлое в прошлом и оплакивать того, кто официально считается пропавшим без вести.
Фильм В конце концов добравшись до моря (2022) смотреть онлайн бесплатно можно у нас на сайте в любое время суток!
Цей фільм представляє собою зворушливу медитацію про кохання, втрату і пам'ять. Адаптація роману Мару Аясе від Рютаро Накагави – це глибоко зворушлива подорож пейзажами горя та емоційної прив'язаності, яка делікатно досліджує, як ми продовжуємо жити за відсутності тих, кого ми любили і втратили. Те, що починається як тиха драма, поступово перетворюється на глибоко емоційне переживання, яке залишається з нами ще довго після закінчення титрів.
Фільм починається із захопливої анімаційної послідовності – несподіваного художнього штриха, який задає тон решті історії. Анімація, використана економно, але змістовно, діє як казковий портал у пам'ять та внутрішню тугу, обрамляючи більш приземлені ігрові сцени фільму відчуттям потойбічної ніжності. Ці анімовані віньєтки не лише прикрашають фільм, але й підвищують його емоційний резонанс, виражаючи почуття, надто складні для слів.
У центрі оповіді – Мана Котані, зіграна Юкіно Кісії, чий світ руйнується, коли вона отримує звістку про те, що її найкраща подруга Суміре Уцукі була оголошена мертвою після землетрусу і цунамі в Тохоку 2011 року. В одну мить яскрава присутність, яка визначала юність Мани, зникає без пояснень, і далі відбувається повільне розкриття емоцій Мани, коли вона намагається пережити горе, яке є водночас особистим і спільним зі скорботою нації. Суміре, сяюча і харизматична дівчина, увійшла в життя Мани в перші дні навчання в університеті, і вони миттєво подружилися. Коли Ацуші Тоно, колишній хлопець Суміре, просить Ману допомогти розібрати речі Суміре, починається її подорож. Розбираючи минуле, Мана відкриває не лише залишки життя своєї подруги, а й частинки себе, поховані в пам'яті.
Що відрізняє цю драму від інших фільмів про втрату, так це її стриманість. Історія розгортається з ніжним дотиком, ніколи не піддаючись мелодрамі. Такий підхід поширений у японському кіно. Розмови мінімальні, часто затьмарюються мовчанням або затримуючими поглядами, але ці тихі моменти говорять багато про що. І Юкіно Кісії, і Мінамі Хамабе, яка грає Суміре, показують витончені, але емоційно потужні акторські здібності, їхня хімія пронизана напругою і невисловленими істинами. Глядач починає розуміти, що любов Мани до Суміре виходить за рамки дружби – це глибокий, душевний зв'язок, який не піддається поясненню.
Тло землетрусу і цунамі в Тохоку 2011 року додає шар національного горя, що є паралеллю особистої скорботи Мани. Катастрофа, яка забрала понад 18 500 життів, кидає довгу тінь на фільм, і режисер використовує трагедію як спосіб дослідити колективну травму. Цей фільм знайде відгук у кожного, хто колись кохав і втрачав. Він глибоко особистий, але водночас універсальний.
