Фильм Девушка с иглой (2024) смотреть онлайн

Мрачная драма. Суровая, грязная ( во всех смыслах) история, вдохновленная реальными событиями.Копенгаген в конце Первой мировой войны. Каноническая история послевоенной бедности.Хотя фильм основан на действиях серийной убийцы младенцев Дагмар Оверби, она не является главной героиней истории.Все вращается вокруг молодой женщины Каролины,которая работала швеей на текстильной фабрике и по стечению обстоятельств одновременно являлась жертвой и не по злой воле сообщником убийцы.Те, кто не знает истинных событий, которые вдохновили эту историю, попадут в ту же ловушку, что и Каролина. Вик Кармен Зонне исполнила главную роль .Безупречно.Ее уставшие от жизни и мертвые глаза идеально подходят для человека, который, как живой мертвец, просто пытается сохранить себе жизнь, без всякой надежды на будущее.Есть несколько сцен, настолько эмоционально (а иногда и визуально) жестоких, что хочется отвести взгляд,включая сцену в общественной бане ,давшей название фильму .Трине Дюрхольм играет Дагмар Оверби.Тяжелая роль. Сцена, где Оверби стоит в темном переулке и хладнокровно душит младенца — одна из самых отвратительных . Дирхольм предельно профессионально взваливает человеческие черты на кишащие адом плечи убийцы.

Бесире Зеджири берет на себя роль мужа Каролины, который возвращается домой с войны изувеченным и попадает в шоу уродов,но в нем живут чувства и любовь - прекрасное актерское мастерство.

Все люди находятся в несчастных обстоятельствах. Деформированные, бедные, ненужные никому. Как маленькие дети, которые попадают в канализацию, выброшенные из коляски Дагмар Оверби. Потому что настоящий ужас в "Девушке с иглой" — это не только неудачные аборты, детоубийства или ветераны войны с обезображенными лицами. Это безразличие, с которым общество позволяет самым слабым опуститься на дно.Черно-белые визуальные эффекты фильма вместе с детальными декорациями и костюмами сильнее подчеркивают ощущение одновременного присутствия готического ужаса и исторического документа.Подлинная история, завернутая в газетную бумагу того времени.

Незважаючи на те, що реальний випадок, який надихнув цю історію, може й сумно відомий у Данії, його шокуючий результат залишається незнайомим міжнародній аудиторії. Фільм майже одразу занурює глядачів у похмуре життя Кароліни, яка працює на текстильній фабриці в 1918 році. З перших кадрів стає зрозуміло, що її життя визначається боротьбою. Скромна квартира цієї молодої жінки – це пережиток життя, яке вона ділила з чоловіком до того, як його призвали в армію. Понад рік пройшло без жодної звістки від нього. Усі, включаючи Кароліну, вважають, що він загинув на війні, але без підтвердження його смерті вона залишається в законному шлюбі. Цей неоднозначний статус не дає їй можливості подавати заявку на допомогу вдові, яка підсобила б їй у боротьбі за виживання.

Без фінансової підтримки Кароліна неминуче втрачає свою квартиру, яку передають іншій жінці – матері з маленькою дитиною, що, ймовірно, має доступ до державної допомоги, на яку Кароліна не може претендувати. Вигнана, вона знаходить нове місце, навіть менше й брудніше, ніж її попередній дім. Тут почуття безнадійності поглиблюється. Жінка продовжує працювати на фабриці, її дні змішуються з ночами без перепочинку, без будь-якого просвітку. Цей нескінченний цикл відчаю є основою історії, оскільки розповідь малює невблаганну картину труднощів Кароліни.

Проте бувають швидкоплинні моменти, коли у Кароліни з’являється надія на краще. Одним із таких моментів є закоханість у неї роботодавця Йоргена, власника фабрики, де працює Кароліни. Йоргена приваблює історія цієї жінки, яка опинилася в пастці соціальної безвиході і нездатна рухатися вперед. Незважаючи на владне становище Йоргена, його прихильність до Кароліни здається щирою, і на деякий час здається, що все в її житті налагоджується. Вони зближуються, і коли жінка дізнається, що вона вагітна, Йорген пропонує одружитися, навіть знаючи про те, що йде проти суспільних традицій.

Однак їхні плани руйнує мати Йоргена. Дворянка категорично проти Кароліни, тому Йорген, не в змозі протистояти запереченням матері, розриває заручини. Відтак вагітність замість того, щоб принести радість, додає новий рівень труднощів у її життя, посилюючи відчуття відчаю, яке вже й так визначає її існування. Коли тягар боротьби здається нестерпним, її чоловік Пітер повертається додому. Але він не той чоловік, якого пам’ятає Кароліна. Поранений у бою, його обличчя назавжди спотворене, що змушує його носити маску, щоб не насторожити інших. Повернення Петра — жорстокий поворот долі. Хоча він сповнений рішучості відновити їхній шлюб і допомогти виховувати дитину, Кароліна більше нічого до нього не відчуває. Тепер він для неї незнайомець. Але це лише початок історії.